Інформаційна платформа SHIP представила оцінку потенційного впливу операцій з гідравлічного розриву пласта на підземні води, підготовлену на основі наукових досліджень, що були опубліковані в журналі “Environmental Earth Sciences” в 2013 році, пише «Нетрадиційний газ в Україні«.
Це перше масштабне дослідження в Німеччині щодо визначення потенційних ризиків забруднення підземних вод, спричинених закачуванням в підземні породи рідини для гідророзриву при видобутку природного газу з нетрадиційних джерел.
В дослідженні розглядалися три можливих сценарії забруднення підземних вод: локальне забруднення внаслідок вертикального руху рідини для гідророзриву одразу після проведення ГРП під впливом високих тисків (сценарій 1); довгострокове (30 років) регіональне забруднення внаслідок існування гідрологічних градієнтів у глибоких водоносних горизонтах на певній території (сценарій 2); та сценарій забруднення води і повітря метаном внаслідок його вертикальної міграції після початку видобутку. Моделювання проводилося із врахуванням геологічних умов двох різних басейнів на території Німеччини (Lower Saxony Basin та Münsterland Cretaceous Basin).
При моделюванні використовувалися консервативні припущення, за яких максимальна кількість рідини для гідророзриву може потрапити до зон природних розломів із високою проникністю, а тому результати, на думку дослідників, відбивають найбільш негативні серед можливих наслідків операцій з гідророзриву. Враховувалося, що максимальна протяжність тріщин, які утворюються при гідророзриві, складає 500 метрів.
Результати моделювання виявилися такими:
- для першого сценарію максимальна можлива вертикальна міграція рідини склала 50 метрів;
- для другого сценарію визнечано теоретичну можливість міграції рідини на висоту від 1 до 25 метрів протягом року, однак через консервативність припущень не можна зробити висновок про можливість довгострокової міграції речовин;
- для третього сценарію визначено, що за консервативних припущень (наявність розломів з високою проникністю, великі обсяги метану, низька товщина геологічних бар’єрів тощо) можливе потрапляння метану в підземні води та атмосферу, однак через високий рівень непевності щодо вхідних параметрів в цьому випадку необхідне більш ретельне моделювання із врахуванням особливостей конкретних родовищ.
Дослідники рекомендують встановити обмеження на мінімальну відстань в 1000 метрів від горизонтальної свердловини до поверхні землі. Така відстань враховує максимальну протяжність тріщин внаслідок гідророзриву (500 метрів), можливу вртикальну міграцію рідини для гідророзриву (подвійна відстань можливої вертикальної міграції 50 метрів помножена на фактор безпеки рівний 2–200 метрів) та поверхневий шар товщиною 300 метрів, якій не приймається за надійний бар’єр.
Для захисту глибоких водоносних горизонтів рекомендується встановлення обмеження 600 метрів між горизонтальною свердловиною і основою водоносного горизонту.
Також дослідники рекомендують уникати проведення операцій з гідророзриву в охоронних зонах резервуарів питної води першої та другої категорії, охоронних зонах родовищ мінеральної води, на територіях, де спостерігаються критичні тектонічні напруження, а також поблизу покинутих свердловин та шахт. Обов’язковим є проведення попередньої оцінки території та геологічних умов до проведення гідророзриву та проведення постійного моніторингу.
Вы должны авторизоваться чтобы опубликовать комментарий.