Шелл – «темний коник» у газовидобутку України

«Шелл» – це світова група енергетичних і нафтохімічних компаній. В Україні з 1992 року вона веде свою діяльність у напрямках геологорозвідки та видобутку вуглеводнів, поставки природного газу, маркетингу паливно-мастильних матеріалів та експлуатації мережі АЗС.

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

1 вересня 2011 г «Шелл» і ДК «Укргазвидобування» підписали оновлену угоду про спільну діяльність з метою спільного пошуку і видобутку вуглеводнів, яка передбачає проведення робіт на шести ліцензійних площах загальною площею близько 1300 квадратних кілометрів в Харківській області. Місце розташування об’єкта – в адміністративних межах Первомайського району Харківської області.

24 травня 2012 р компанія «Шелл» була оголошена переможцем конкурсу на право укладення угоди про розподіл продукції (УРП) на розробку Юзівської площі (Донецька та Харківська області). Сторонами УРП з розробки Юзівської площі, окрім «Шелл», є Держава Україна (в особі Кабінету Міністрів України) і компанія «Надра Юзівська». Крім УРП, згідно з умовами конкурсу, компанія «Шелл» підписала угоду про спільну операційну діяльність з компанією «Надра Юзівська».

24 січня 2013 року у Давосі в присутності Президента України Віктора Януковича та прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте підписано угоду між компанією Shell та компанією «Надра Юзівська» про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівській площі у Харківській і Донецькій областях.

На сьогодні компанія Shell Energy Ukraine, яка займається маркетингом газу, пропонує свої послуги широкому колу споживачів, але вже була замішана в кількох скандалах: не оприлюднення документів і конфлікти з екологічними активістами, які протидіяли видобуванню газу, зацікавленість та втручання «сім’ї» і навіть, переслідування активістів з боку СБУ.

СУЦІЛЬНІ ТАЄМНИЦІ

Мабуть, тих скандалів і не було б, якщо б компанія «Шелл» оприлюднила документи і вела свою діяльність в Україні прозоро.

«Та ситуація, яка склалася навколо питання видобутку сланцевого газу компанією Шелл, дозволяє мені робити наступні припущення, – каже депутат Харківської обласної ради Іван Варченко. – Угода була укладена з втаємниченням усіх документів, які цього стосувалися (власне самого тексту угоди, результатів експертиз, фінансових розрахунків тощо)».

Варченко повідомляє, що з документацією не мали можливості ознайомитись навіть ті люди, які безпосередньо приймали рішення – депутатський корпус Донецької і Харківської обласних рад.

«Я сумніваюсь, що коли мова йде про 50 мільярдів потенційних інвестицій, які йдуть в Україну, – говорить депутат, – потрібно заощаджувати на роздрукуванні документів для 136 депутатів Харківської обласної ради. Це підсилює думку, що тут є що ховати».

Депутат підозрює компанію у використанні корупційних схем: «Аналітики говорять, що «СПК Геосервіс», яка згідно угоді, разом з компанією «Надра Юзівська» отримає 10% здобутого газу, пов’язана з родиною президента Януковича. Я не готовий цього стверджувати. Спростовувати цю інформацію мали б міністри. Найкраще спростування – якщо у процесі беруть участь, з одного боку, Україна, у вигляді державної компанії, як гарант, з іншого – приватний інвестор. Тоді б схема була абсолютно зрозуміла і ці питання б не виникали».

Є достатньо серйозний аргумент з боку захисників видобування сланцевого газу, мовляв, Україна буде з газом, «якщо ми дозволимо іноземним операторам працювати зі сланцевим газовим ринком. Але, чи дійсно цей газ залишиться в Україні? Чому компанії Shell не продавати його за ринковою ціною, яка на сьогодні складає 500 доларів за 1000 кубометрів?

На наш інформаційний запит у компанії «Шелл» відповіли, що угода про розподіл продукції (УРП) є конфіденційним документом і розголошенню не підлягає. І це нормальна міжнародна практика – робити такі документи конфіденційними. Адже угода містить комерційні аспекти взаємодії країни та інвесторів, досягнуті шляхом переговорного процесу. Також, «Шелл» зв’язана зобов’язаннями про нерозголошення перед іншими сторонами, які підписали УРП, тобто перед компанією «Надра Юзівська» і Державою Україна. Тому самостійно «Шелл» не може оприлюднити угоду. Варто зазначити, що нерозголошення УРП повністю відповідає Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У відповіді на інфозапит також міститься інформація про те, що «згідно своїх внутрішніх стандартів і принципів роботи, «Шелл» виступає за відкритість і прозорість». Компанія завжди готова відповісти на питання громадськості щодо етапів реалізації проекту, його впливу на навколишнє середовище, зобов’язань компанії щодо інвестицій в соціальну сферу. Представники компанії «Шелл» самі ініціюють зустрічі з громадами, публікують розширену інформацію про проекти та екологічні аспекти – в ЗМІ і на сайті www.shell.ua. За їх словами, як тільки «Шелл» проведе екологічні дослідження Юзівської ділянки, результати такої оцінки території будуть доступними для ознайомлення місцевим громадам та всім зацікавленим сторонам.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Адрій Цуканов, член недержавної організації «Зелений фронт», ознайомлювався з умовами видобутку сланцевого газу по програмі Держдепартаменту США. Відвідав Вашингтон, Техас, Даллас, Денвер, Клівленд, Пенсильванію, Нью-Йорк. Під час візиту проходили зустрічі з держслужбовцями, представниками бізнесу, екологічних НДО.

Після візиту в Андрія склалося досить суперечливе враження.

— Не можу сказати, що бачив всю картину здобичі, – нарікає він. – Для США видобуток сланцевого газу методом водного фрекінгу став переламним моментом з економічної точки зору – з імпортерів країна перетворюється на експортерів. У цій країні зараз стоїть проблема зі збутом – газ, який був здобутий таким методом, дуже дешевий і тому хочуть, навіть автомобілі перевести на газ.

Але всі екологи, які з нами спілкувались, були або проти фрекінгу (гідравлічного розриву пластів) загалом, або проти фрекінгу у такому вигляді, як він відбувається, проти якихось аспектів здобичі. Маленькі недержавні екологічні організації критикують великі за не надто активну позицію. Більшість екологічних НДО закидають здобувачам про те, що ті, хто живе поруч з містом видобутку, хворіють.

За словами Цуканова, на відміну від звичайного газу, свердловина вичерпується надто швидко – на першому році вже наполовину. Щоб продовжувати обслуговувати інфраструктуру, потребується все нове й нове буріння. Воно поєднується з навантаженням на природне середовище (міське, сільськогосподарче, лісне тощо), особливо у перші три тижня, коли відбувається сам фрекінг. При цьому використовується величезна кількість механізмів: до 20 автомобілів, техніка для буріння, самого гідророзриву. Це дуже складний технологічний процес. Окрім самого буріння, додається вплив сотень спеціальних речовин для утворення гелю, запобігання утворення слизу, цвітіння води, виникненню іржі тощо. В США за все сплачують, зокрема, за воду.

— Але я не впевнений, що в Харківській області, де планується пробурити до 1,5 тисяч свердловин, ситуація буде така ж саме, як і у США, – завіряє Цуканов. – У нас варварська країна. При такому об’ємі індустріальної активності в місцях, де дуже важко проконтролювати, виникає дуже багато питань. При таких умовах, які є зараз, відпрацьовану воду можуть просто зливати в річки. Виникає проблема буріння через водоносний шар, наскільки ретельно буде пломбуватись. Тому що 5 кілометрів – це дуже велика глибина, і рано чи пізно це вплине на життя українців, можливо у віддаленому періоді.

За словами Цуканова, у США діє система стримувань і противаг. Компанії по видобутку

сланцевого газу скаржаться, що у екологів дуже сильне лобі у парламенті і тому там важко видобувати газ. У США і жителі, і громади отримують вигоду від здобичі. На сайті http://fracfocus.org/ компанії зобов’язані публікувати склад фрекінгової рідини. Підкреслюється необхідність прозорості.

— Принаймні, у мене не було враження, що я спілкуюсь з бандою брехунів і покидьків, яке є в Україні, – визнає Андрій. – Цивілізовані люди, які ведуть цивілізовані розмови та відповідають на всі питання. У нас в країні замість діалогу з суспільством, з екологами – профанація діалогу. А у нас є тільки екоінспекція, – нарікає Андрій, – управління екології розформували. В області охорони природи України зараз катастрофа, це – чорна діра. Тільки розраховувати на благі наміри компанії «Шелл» я не можу.

ДУМКА ЕКОЛОГІВ

Представники компанії «Шелл» підкреслюють, що історія нафтогазової діяльності в Україні налічує десятиліття. Буріння свердловин, проведення гідророзривів, утилізація відходів буріння, в тому числі шламу, суворо регулюється законодавством та має перевірені роками безпечні технологічні рішення. Питання стоїть лише в суворому дотриманні таких вимог.

«Розглянемо конкретний приклад, – говориться у відповіді на інфозапит. – На даному етапі компанією «Шелл» ведуться лише бурові роботи на єдиній свердловині, яка не має відношення до Юзівського проекту. Для цієї свердловини розроблено технічний проект, частиною якого є оцінка впливу проекту на навколишнє середовище (ОВНС). Отже, згідно з розділом ОВНС технічного проекту, відходи буріння віднесені до IV класу небезпеки, тобто найменш шкідливого. Згідно українського законодавства такі відходи дозволяється розміщувати та полігонах твердих побутових відходів та/або захоронити на буровому майданчику з подальшою рекультивацією. Для практичного підтвердження класу небезпеки ми відібрали проби шламів і розчинів з кожного амбару на буровому майданчику і передали їх на дослідження в Інститут екогігієни і токсикології. Як тільки будуть проведені всі аналізи і отримано висновок з рекомендаціями щодо поводження з цими відходами, ми утилізуємо їх за всіма правилами».

Але що з приводу технології гідророзриву та впливу на екологію Донецької та Харківської областей кажуть екологи?

Олег Перегон, голова екологічної громадської організації «Зелений фронт» підкреслює, що кількатомне дослідження під назвою «Сланцевий газ України», підготоване за рахунок Агенції США з міжнародного розвитку для уряду України, причому для створення цього дослідження були залучені найвідоміші фахівці світу, в Україні було засекречено протягом кількох місяців. Український уряд оприлюднив його тільки восени 2012 року. Деякі його частини містять різку критику українського законодавства, виділяючи в ньому, зокрема, більше 50 помилок, які завадять забезпеченню безпеки при видобутку сланцевого газу. У звіті, датованому 1 травня 2012 року, зазначається, що «нормативно-правові акти потребують чіткіших формулювань, потрібен активніший діалог між урядом, бізнесом та громадськістю, і створення атмосфери, яка б сприяла участі громадськості» (http://www.menr.gov.ua/content/article/11434). Проте, жодна з цих рекомендацій досі не виконана.

У 2011 році були внесені зміни до ЗУ «Про угоди і розподіл продукції» (ЗУ «Про внесення змін до Закону України “Про угоди про розподіл продукції” щодо вдосконалення механізму укладення угод про розподіл продукції», від 17.11.2011 № 4053-VI) (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4053-17), який позбавив місцеву владу та місцеві спільноти права брати участь у процесі затвердження земельних ділянок для проведення розвідки нетрадиційних газів. Важко зрозуміти, чому принцип верховенства права не діє в Україні для певних галузей промисловості. Травневий звіт закликає «надати важливу роль органам місцевого самоврядування», але український уряд не зробив нічого, щоб виправити помилки, допущені у законодавстві у різні роки.

Експерт-еколог, колишній радник губернатора Харківської області з питань охорони навколишнього природного середовища Валерій Ловчиновський пояснив, що протести населення викликав видобуток сланцевого газу на території Юзовської ліцензійній площі: це три райони Харківської області (Балаклійський, Ізюмський, Барвінковський райони) і Донецький – всього 7, 5 тисяч квадратних кілометрів. Райони густонаселені, зі складною геологією, місцями видобутку корисних копалин шахтним способом, карстових утворень в районі Слов’янська, джерел Ізюмського району.

— Сюди також входить річка Донець, – підкреслює Ловчиновський, – основна водна артерія і єдина річка, яка має офіційне водопостачання і зовнішній стік для потреб населення Донецької області. Її басейн повинен охоронятися від будь-яких можливих джерел забруднення. У зону Юзівської ліцензійній площі також потрапили об’єкти природно- заповідного фонду, зокрема, національний парк «Святі гори», РЛП «Ізюмська Лука» та ін.

За словами експерта, протести місцевого населення з кожним днем будуть все більше зростати.

На думку Валерія Ловчиновского, більш глобальної проблеми в Україні не було, немає і не буде.

— Видобуток нафти і газу – ризиковано для екології, навіть в самих безлюдних районах, – запевняє експерт. – Якщо ж мова йде про густонаселені території, то ризики збільшуються в кілька разів. У тому випадку, якщо в районі складна гідрологія або гідрогеологія, карстові утворення, ми просто йдемо по краю ножа.

У Харківській області зараз ведеться видобуток з ущільнених пісковиків – для того, щоб добути газ, їх потрібно зруйнувати. Для цього застосовується технологія гідророзриву на глибині від 4 до 5 кілометрів. При використанні цієї технології береться величезна кількість води з глибини 132 метри – того водного горизонту, який можуть використовувати жителі для водопостачання. Додавши хімічні елементи, воду перетворюють на буровий розчин, в результаті переробки якого утворюється шлам – відходи буріння. І цей шлам невідомо як буде утилізуватись.

Валерій Ловчиновський запевняє, що Харківська область – воднодефіцитний регіон. Але навіть до гідророзриву на 17 квітня цього року в районі селища Веселе у компанії «Шелл» була витрата води у сім тисяч кубів.

Валерій Яковлєв, доцент кафедри інженерної екології міст Харківської національної академії міського господарства, гідрогеолог, в доповіді на комітеті паливної енергетики у Верховній Раді зазначив, що передбачається депонування (вічне зберігання) шламу на глибині 80 сантиметрів. На буровій знаходиться кілька амбарів – вириті котловани, затягнуті плівкою. Туди під час буріння тече рідина, при цьому всі тверді фракції збираються в першому амбарі. «Шелл» планують наростити краї цього амбару, сіном його збезводнити, далі збезводнити сульфатом алюмінію, закрити края, і весь цей млинець шириною 40 на 50 метрів на глибині 80 сантиметрів зарити. Але у нас чорноземні поля. Зараз йде обробка землі на глибині 40 сантиметрів, далі будуть обробляти землю на глибині метра. Це безумовно вплине на обробку чорнозему.

Валерій Ловчиновський вважає, що на сьогоднішній день компанія Шелл засекречує шляхи утилізації відходів, не зроблено випереджаюче моніторинг, тому викрити їх у відхиленнях від екологічних параметрів ми не можемо. «До нас прийшла компанія, заплямована масою скандалів, позовів, претензій, у світовій практиці, – стверджує .він. – Газовидобуток буде поляризувати суспільство, створювати соціальну напруженість. На мою думку, хтось в уряді підграє компанії Шелл у збиток інтересів України. З екологічної точки зору це може поміняти наше середовище. І при цьому Харківська облдержадміністрація заявляє про те, що компанія Шелл не погіршить показники екології в Харківській області».

СУДИ ПРОТИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

17 січня 2013 року на сесії Харківської обласна рада було прийнято рішення «Про погодження проекту Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, між державою Україна та компанією «Шелл Експлорейшн». Але депутат облради Іван Варченко стверджує, що на момент голосування ніхто з депутатів не мав можливості ознайомитися з зазначеним проектом угоди (причому не тільки заздалегідь, а навіть у день голосування).

— Відбулося сліпе голосування більшості депутатського корпусу за документ, якого ті в очі не бачили, – каже він. – На той час, аргументом стало те, що виготовлення копій угоди надто дорого для області (близько 2 тис. гривень) У праві отримати текст угоди мені було відмовлено.

Депутат вважає, що були порушені його права, а саме право на розпоряджання ним землею та надрами, як об’єктом права власності українського народу (ст.13 Конституції України) і, підписавши угоду, депутати Харківської облдержадміністрації не захистили ефективно інтереси громади. На території Львівської, Івано-Франківської областей (Одеське родовище, де газовидобуток проводить компанія «Шеврон») міська громада добилась того, що 10 відсотків видобутого газу залишиться на території областей.

Іван Варченко подав скаргу до Харківського обласного адміністративного суду з вимогою скасувати рішення Харківської обласної ради від 17 січня 2013 року. Головою Харківської обласної ради було знехтуване законною процедурою прийняття цих документів. Варченко звертався до Державного комітету гірничо-промислового нагляду комітету природних ресурсів, обласної ради, Міністерства енергетики, Міністерства природних ресурсів. Вони не надали жодних документів. І така таємничість лише збільшує коло питань та сумніви щодо намірів інвестора.

Заперечення відповідача та залучених ним третіх осіб полягали у тому, що рішення законне, оскільки за нього всліпу проголосувало 86 депутатів, на зібранні був присутній тодішній міністр екології Олег Проскуряков. За їхніми словами, угода з Шелл підписана в інтересах усіх громадян, але «текст угоди ми не покажемо, бо він конфіденційний».

Артур Стуліков, уповноважена особа громадської організації «Невідворотність покарання», адвокат Варченко в суді, під час судового засідання заявив, що за умовами угоди компанія «Шелл» буде як «держава всередині державі». Він зазначив, що за умовами угоди положення угоди ставиться вище за норми Конституції і законів України. В угоді Україна відмовляється від судового імунітету на 50 років і не буде мати змоги захистити себе. Справа у тому, що «Шелл» при виграші судових справ може звернути стягнення на будь-яке майно держави Україна, що знаходиться поза межами України, без згоди на це держави.

Стуліков підкреслив, що йому відомо, що Україна ратифікувала міжнародну конвенцію про захист інвестицій, яка забезпечує виграш компанії «Шелл» судових справ з Україною у 8 випадках з 10. Також відомо, що Кабмін України вживає заходів до укладання угод з Нідерландами про усунення подвійного оподаткування. Нідерландська компанія буде платити податки лише у своїй країні (2 відсотка з обороту), а Україна не отримає жодних податків за винятком прибуткового податку працівників та нарахувань на заробітну плату.

При цьому «Шелл» має право купити за рахунок видобутих вуглеводнів 7886 квадратних кілометрів Юзівської ділянки у приватну власність. Згідно угоди, компанія може забрати будь-яку ділянку, що їй сподобалась, для видобутку чи розвідки запасів.

Пунктом 25 постанови Кабміну від 30.11.2011 року №1298 визначена вартість пакета конкурсної документації станом на 06.02.2012 року в сумі 15 мільйонів бюджетних гривень (хоча 30.11.2011 року вона становила лише 100 тисяч гривень). Угоду підписали, але вона недійсна та не породжує жодних правових наслідків. Це пояснюється тим, що згідно п.2 ст.11 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» процедура укладання угоди передбачає проведення обов’язкових експертиз, які не були проведені, тому що законодавство України не передбачає порядок і методики проведення визначених законом експертиз. Відповідно до статті 203 ЦК України порушення порядку укладання угоди має наслідком недійсність цієї угоди. Тобто, державні кошти витрачені марно, а всі дії сторін угоди по її виконанню є незаконними.

19 вересня 2013 року Харківський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову Івана Варченко проти обласної ради у справі про скасування рішення Харківської обласної ради від 17 січня 2013 року за №636-VI «Про погодження проекту Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Юзівська, між державою Україна та компанією «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестмент (IV) Б.В. та ТОВ «НАДРА ЮЗІВСЬКА».

Як коментує депутат, «зазначене рішення суду є скоріше політичним. Воно народжує небезпечний прецедент, коли важливі для розвитку місцевих громад рішення, які безпосередньо впливають на економічні, екологічні та соціальні інтереси громадян, а також потенційно можуть впливати на питання, пов’язані з безпекою, життям та здоров ям громадян, приймаються «всліпу», наслух. При цьому, знайомити депутатів з документами, не говорячи про надання можливості ознайомлення з такими документами широкому колу – необов’язково. Прикро, що інвестор в особі компанії Шелл, напевне розуміючи «небездоганність» прийнятого рішення, не скористався можливістю виправити ситуацію, а відповідно, власний імідж в очах харків’ян».

Варченко подав на апеляцію. 13 листопада 2013 року Харківський обласний апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення його апеляційну скаргу. Депутат мав намір оскаржити це рішення в касаційній інстанції.

ОНОВЛЕННЯ ІСТОРІЇ

Революційні події в Україні відтермінували публікацію цього матеріалу й про подальший розвиток цієї справи стало відомо тільки в березні 2014. На початку місяця новий Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан зустрівся з главою американської нафтогазової компанії Shell в Україні Грехемом Тайлі й обговорив із ним реалізацію проекту з видобутку сланцевого газу в межах Юзівської ділянки на Сході країни.

«Міністр підтвердив зацікавленість в успішній діяльності компанії «Шелл» в Україні з розробки родовищ нетрадиційних вуглеводнів і запевнив у наданні урядом України всебічної підтримки діяльності компанії», – йдеться в повідомленні прес-служби міністерства, про що інформує Цензор.НЕТ з посиланням на УНІАН.

Також у міністерстві відзначили, що з метою більш продуктивної співпраці українська сторона запевнила Shell в активізації роботи уповноваженого органу – постійно діючої міжвідомчої комісії з питань реалізації угод про розподіл продукції.

Вже через 2 тижні після зустрічі з представником «Шеллу» уряд України надумав переглянути умови угоди про розподіл продукції (УРП), яка була підписана Кабінетом міністрів Миколи Азарова. Зокрема йдеться про бажання уряду змінити склад учасників проекту, про що стало відомо порталу Hubs від пана Продана. «Ми готові переглянути умови угоди і залишити в його учасниках тільки державну компанію», – заявив він. За словами Продана, необхідність у наявності одного з учасників угоди – компанії «СПК – Геосервіс» – сумнівна , і держава цілком може обійтися без її послуг. У які терміни приватна компанія може бути виключена з числа учасників проекту, міністр не уточнив.

Разом із тим газовидобуток «Шелл» і до тепер зберігає масу таємниць, принаймні, на території Харківської та Донецької областей. Скільки з них буде розкрито, залежить від нас з вами.