Дмитро Скрильніков, «Бюро екологічних розслідувань».

Дякую, шановні колеги, за надане слово. Дуже важко говорити щось нове з кожним разом. І більшість нашої спільної позиції була висловлена на попередній презентації. Тому я, можливо, як правник, який багато років займається екологічним правом, доступом до екологічної інформації, оцінкою впливу на навколишнє середовище, власно і розробкою в тому числі законодавства багатьох країн, я зупинюся на деяких правових аспектах. На правових аспектах власне: і конфіденційності інформації, і порядку погодження з громадами цих питань — тому що, як на мене, дійсно є певні проблеми з цим.

Власне мені на попередніх доповідях представників США і компаній, які лобіюють і планують видобувати газ, здалося дуже подібним — ці вислови, що об’єднані словами «Ми віримо, якщо…» У багатьох людей є багато в що вірити, але мені не хотілося б ще й вірити в сланцевий газ. Мені хочеться вірити в щось більш високе, цінне, але я хочу, щоби представники компаній, які вже прийшли з конкретними технологіями, як висловлюються, передовими технологіями, щоб вони не вірили, а казали: «Ми гарантуємо, що…» І це важливо, і ці гарантії мають бути закріплені в юридичних документах.

Що ми маємо зараз? Фактично те, що ми говоримо про прозорість, про участь громад — це абсолютна, як на мене, підміна понять. Тому що є, хоча і, м’яко кажучи, порізаний закон «Про угоди про розподіл продукції», з якого в певних елементах вилучили участь органів місцевого самоврядування, однак участь органів місцевого самоврядування, участь державних органів в укладенні угод про розподіл продукції там ще залишилась. І ті семінари, які відбуваються по регіонах, — це є підміна так званої участі громадськості чи громад. Власне компанії кажуть, що не треба факти плутати з міфом. От власне те, що показують на слайдах, це, як на мене, міфи, тому що компанії декларують міжнародно відомі технології, гарні картинки, але ми не знаємо, що записано в угоді. Завжди є обмовлення, що ми розказуємо, як планується видобувати, ми розказуємо в те, що ми віримо і до чого ми прагнемо, але вони не кажуть те, як воно має відбуватися згідно конкретної угоди. Для мене це є дуже дивним питанням, по-перше, проте що закон про угоди про розподіл продукції передбачає…