Польща на цей час досягла найбільшого прогресу серед європейських країн в розвитку проектів з видобутку сланцевого газу. Анна Пьотровська, партнер польської юридичної компанії SSW, прокоментувала для інформаційного проекту “Нетрадиційний газ в Україні” перспективи видобутку сланцевого газу в Польщі, еволюцію національної законодавчої бази та законодавства ЄС, а також звернула увагу на необхідність пошуку балансу між економікою та довкіллям.
news_Chevron
— Які Ваші загальні відчуття щодо перспектив видобутку сланцевого газу в Польщі, враховуючи відсутність комерційних притоків газу на існуючих свердловинах та вихід окремих компаній з польського ринку? Чи зберігаєте Ви оптимізм щодо майбутнього індустрії видобутку сланцевого газу в Польщі?

— До того часу, поки Польща залишатиметься на етапі вивчення та розвідки покладів сланцевого газу і матиме незначну кількість пробурених розвідувальних свердловин, буде складно передбачити комерційну привабливість або масштаб видобутку даного ресурсу. Це підтверджується і розходженнями в оцінках запасів сланцевого газу в Польщі різними урядовими агентствами, консультаційними компаніями та Польським Геологічним Інститутом.

З точки зору радника інвестиційних компаній в Польщі, видається, що ключовою перешкодою для продовження проектів з видобутку сланцевого газу є відсутність стабільної законодавчої бази. В 2012 році був введений в дію новий закон щодо геологічної та видобувної діяльності (Geological and Mining Act), ключовою ціллю якого була лібералізація існуючих регуляторних процедур, посилення їх гнучкості та орієнтування на ринкові умови з метою створення ринку з чіткими та прозорими правилами та рівними умовами для польських та іноземних інвесторів. Однак, практика продемонструвала, що даний закон виявився занадто неоднозначним, оскільки залишив невирішеними низку питань, які стоять на перешкоді інвестиціям в сланцевий газ. Потенційні інвестори нарікають на відсутність спеціальних галузевих регуляторних актів для сланцевого газу; і, справді, нам не вистачає спеціальних галузевих регуляторних актів для всієї видобувної промисловості. Серед найбільших перешкод для потенційних інвесторів можна відзначити надмірну бюрократизацію процедури надання права на концесію, жорсткі правила геологічних робіт, складні тендерні процедури для конкуруючих заявок та, насамкінець, відсутність угод про співробітництво та угод на буріння, які використовуються в інших країнах.

Дебати, які виникли після прийняття нового закону, привели до чергових спроб внести додаткові зміни. Однак, проект змін до Закону про геологічну та видобувну діяльність не враховують проблемні питання, про які говорилося вище; вони є дуже контроверсійними і наштовхнулися на критику нафтогазової промисловості та представників традиційної видобувної промисловості.

Пропонований податок на вуглеводні є ще одним проблемним питанням. Запровадження такого податку може відштовхнути інвесторів, які можуть працювати на інших ринках без подібних фінансових перешкод, від інвестицій у сланцевий газ.

Екологічні ризики – це окреме питання. Існуюче законодавство є доволі ліберальним і в цілому прийнятне для індустрії, проте існують перестороги щодо запровадження єдиних для ЄС регуляторних вимог, які можуть бути більш суворими, або більш жорстких змін до існуючої директиви про оцінку впливу на довкілля.

Підсумовуючи, можна сказати, що на теперішньому етапі розвідки запасів сланцевого газу не бракує позитивних результатів проведених робіт, натомість відсутність стійкої законодавчої бази є найбільшою перешкодою для розвитку ринку сланцевого газу. Разом з тим, я сподіваюся, що зміни, обіцяні новим Міністром з охорони довкілля, зокрема пришвидшення роботи щодо внесення змін до законодавства та широкі консультації з представниками промисловості, дозволять прийняти сучасний закон про геологічну та видобувну діяльність, який зможе заохотити інвесторів започатковувати проекти з видобутку сланцевого газу. Це, в свою чергу, надасть відповідь на питання про комерційну привабливість запасів сланцевого газу в Польщі. Я впевнена, що підтвердження результатів розвідувальних робіт і стабільна законодавча база приведуть до розвитку видобувної діяльності.

— В Польщі, будь-яка компанія, що має намір видобувати сланцевий газ, повинна отримати право на концесію. Які є переваги такого регуляторного підходу у порівнянні із угодами про розподіл продукції (УРП), що часто застосовуються в Україні? Чи можливе укладання УРП в Польщі?

— У Польщі, будь-яка компанія, що відповідає вимогам закону про геологічну та видобувну діяльність, може подати заявку на отримання концесії. Концесії є неподільними, тобто можуть надаватися лише одній компанії. Немає можливості отримати концесію двом або більше компаніям, і закон про геологічну і видобувну діяльність не згадує про можливість укладання угод про розподіл продукції.

Незважаючи на це, УРП може бути укладена між компанією, яка отримала концесію, та іншою компанією, зацікавленою в розробці конкретної території, обмеженої концесією. Якщо такі компанії досягнуть домовленості, вони можуть укласти подібний договір. Однак, саме власник концесії, а не інші компанії, з якими він співпрацює для розробки концесії, буде відповідати за дотримання зобов’язань в рамках концесії.

Один недолік існуючої системи надання концесій, про який я вже згадувала вище, – це тривала та складна тендерна процедура у випадку, коли дві або більше компаній претендують на концесію щодо певної ділянки. Відсутність окремого законодавчого регулювання щодо угод про розподіл продукції не є бар’єром, тому що такі угоди можуть укладатися в Польщі – концесії можуть бути внеском в статутний капітал компаній, що мають двох або більше власників.

— Для пришвидшення реалізації проектів з видобутку сланцевого газу Польща минулого року скасувала законодавчу вимогу щодо проведення оцінки впливу на довкілля для свердловин, глибина яких не перевищує 5000 метрів. В той же час, Європейський Парламент вніс зміни до Директиви ЄС щодо оцінки впливу на довкілля та запровадив обов’язкову оцінку впливу на довкілля для всіх проектів із видобутку нетрадиційних вуглеводнів на територій Європейського Союзу. Будь-ласка, прокоментуйте, чи існує тут суперечність між національним законодавством та нормами ЄС.

— Ви праві в тому, що польське екологічне законодавство було лібералізоване минулого року, але це не значить, що будь-яка свердловина з глибиною менше 5000 метрів може бути пробурена без жодних обмежень. Існують додаткові критерії, які мають бути дотримані задля виконання вимог усіх екологічних процедур. В даному випадку, польське законодавство є менш жорстким у порівнянні із оголошеними початковими планами щодо змін директиви ЄС, відповідно до яких всі проекти, пов’язані із розвідкою сланцевого газу, повинні проходити обов’язкову процедуру оцінки впливу на навколишнє середовище.

Звертаю увагу не те, що зміни до директиви про оцінку впливу на довкілля ще не були остаточно прийняті. Певні кроки в даному напрямі вже були здійснені і запропоновано проведення обов’язкової оцінки впливу на навколишнє середовище вже на етапі розвідки та вивчення покладів сланцевого газу. Польща активно протестує проти даних змін і в грудні, на зустрічі послів ЄС, Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Великобританії, Ірландії, Румунії та Греції висловила протест проти прийняття змін до директиви, що містяться в проекті, поданому Європейським Парламентом. Відповідно до останньої інформації, найближчим часом буде додаткове обговорення пропонованих змін і початковий текст зазнає змін. Враховуючи майбутні вибори до Європейського Парламенту прийняття змін до директиви виглядає маловірогідним в найближчому майбутньому.

— Які види екологічних податків сплачуються видобувними компаніями в Польщі? Які інші способи покриття потенційної екологічної шкоди існують в Польщі (місцеві або національні екологічні фонди, екологічне страхування тощо)?

— В Польщі існують два типи подібних зборів. Один з них – це збори за використання природних ресурсів, які сплачуються всіма компаніями (за викиди, забруднення повітря, забруднення води, відходи, тощо). Другий – концесійний збір, які сплачується власником концесії, 40% якого надходить до Національного фонду управління довкіллям та водними ресурсами. Більше того, обов’язковим є виділення коштів на завершення видобутку, що будуть використовуватися, серед іншого, на оплату заходів з охорони довкілля та рекультивації земельної ділянки після припинення видобувних робіт. Розпорядник концесії повинен спрямувати принаймні 3% амортизації основних фондів, що використовуються для видобутку, на такі цілі.

Крім того, компанії, які спричинили шкоду навколишньому середовищу, несуть відповідальність за нанесену шкоду згідно з Цивільним кодексом.

— Які Ваші очікування щодо майбутніх змін і до польського закону про геологічну та видобувну діяльність, і до законодавчої бази ЄС, яка регулює індустрію сланцевого газу? Чи вдасться дотриматися балансу між стимулюванням інвестицій і заходами з ліквідації екологічних ризиків?

— Запропоновані зміни до законодавства Польщі в даному напрямі, пов’язані, головним чином, із пришвидшенням адміністративних процедур та запровадженням регуляторних актів, які б краще відображали сучасні умови видобувної галузі. Ці зміни стосуються також і екологічних процедур, але дана сфера не є визначальною для розвитку галузі. Новий міністр охорони довкілля оголосив про пришвидшення роботи із прийняття змін до законодавства, але також заявив про свої наміри провести консультації із представниками видобувної галузі, аби переконатися, що зміни сприятимуть розвитку даного сектора. Якщо такий конструктивний діалог справді буде ініційований, то ми матимемо шанс отримати всеосяжний законодавчий акт, який регулюватиме геологічну та видобувну діяльність в Польщі.

З іншого боку, регуляторні акти, які пропонуються на рівні ЄС, справді фокусують увагу на обмеженні шкідливого впливу діяльності, пов’язаної із видобутком сланцевого газу, на довкілля, а не на управлінні природними ресурсами, що є компетенцією виключно країн-членів.

Якщо законодавство ЄС стане жорсткішим, воно повинне бути транспоноване і в законодавство Польщі. Проте Польща розпочинає політичні перемовини та консультації з іншими країнами для пошуку консенсусу в даному питанні, тобто для прийняття законодавчих норм, які б захищали довкілля, але, разом з тим, не блокували розвиток ринку сланцевого газу в Польщі.

Рішення, яке б забезпечувало баланс між екологічними та економічними інтересами, буде оптимальним та найбільш доцільним, хоча й може видаватися ідеалістичним сьогодні.