Виступ Ярослава Лазарука, в.о. директора Українського науково-дослідного геологорозвідувального інституту, д-ра геол. наук.

Державною комісією України по запасах корисних копалин зроблено аналіз ресурсів Олеської ділянки: визначено 1,5 трлн. м3 загальногеологічних запасів газу. Реальні видобувні запаси — 120-150 млрд.м3, що може забезпечити енергетичну незалежність від іноземних поставщиків тільки на 2-3 роки.

Про ризики: 1) Олеська ділянка розбита кількома розломами, и нема ніякої гарантії, що під дією великого тиску під час фрекінгу ці тріщини не розкриються, і отруйна рідина не попаде в приповерхневі води. 2) Для того, щоб видобути 120-150 млрд. м3 газу на ділянці потрібно розмістити близько 13 тисяч кластерів свердловин, в середньому по 16 свердловин у кластері, це 200 тисяч свердловин. Води буде потрібно 4 млрд. тонн, річний сток всіх рік Олеської ділянки — 1,5 млрд. тонн. Де взяти воду? 3) Для 13 тисяч кластерів потрібно 52 тисячі гектарів землі під амбари-відстійники, з яких відпрацьована рідина випаровується в повітря. Не менше займуть майданчики під бурові, під бази для технічного обслуговування. Де це розміщувати? 4) Для забезпечення ГРП на 1 свердловину потрібно близько тисячі 30-тонних машин тільки для води. Це вібрації, шум, розбиті дороги. Сільські ландшафти перетворяться на техногенні пустелі. 5) Буде оприлюднено список химреагентів. Але ці речі потрібно контролювати на всіх стадіях: до проведення фрекінгу, після проведення фрекінгу, на етапі очистки і захоронення фрекінгової рідини.

Зараз проводити промислову розробку газу методом фрекінгу в густонаселеному регіоні Європи — злочин. Ліпше залишити цей ресурс наступним поколінням, які застосують більш досконалі технології.