Виступ хіміка-токсиколога Зофії Кубрак, асистента кафедри токсикологічної та аналітичної хімії Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького, канд. фарм. наук.
Як хімік-токсиколог хочу зупинитися на фрекінговій суміші. Згідно проекту Угоди гідророзрив пласта буде проводитися на глибині 2-4 км. Відпрацьована рідина буде частково виходити на поверхню, але 20% залишиться усередині. При гідророзриві утворюються тріщини, і фрекінгова вода з усіма хімічними домішками може попадати у питні води. А 60% питної води, якою користується Україна, є прісною глибиною водою.
Щодо складу фрекінгової рідини, де 5% хімічних речовин: половина з них є нейротоксини, а половина — канцерогени. Це і бензол, і ксилол, і нафталін, і поверхнево-активні речовини, речовини-інгібітори корозії, кислоти. Після гідророзриву ця суміш буде зберігатися в амбарах. Чи будуть створюватись якісь підприємства, заводи по утилізації?
Якщо буде добуватися сланцевий газ, треба обов’язково побудувати стаціонарні лабораторії, бо за допомогою експрес-аналізів неможливо зробити дослідження тих токсичних речовин, які будуть накопичуватись в атмосфері, в ґрунті і в воді. В проекті Угоди є пункт 36 про те, щоб створювати тендер серед академічних університетів для проведення перевірки 2 рази на рік. Але перевірка повинна проводитись після кожного гідророзриву за допомогою оцих стаціонарних хімічних лабораторій. Наші карпатські мінеральні води, в тому числі Олеська вода знаходяться на глибинах до 3 км, як раз там, де буде проводитись гідророзрив. Якщо отруйні речовини попадуть в мінеральні води, ми загубимо все наше національне надбання, наші води, наші курорти.
Я за екологічні види енергії. Нехай сланцевий газ залишиться для наших нащадків, які створять безпечну технологію його видобутку.
Вы должны авторизоваться чтобы опубликовать комментарий.